.jpeg)
.jpeg)
Правовиховна робота в школі
Метою правового вихованняв школі є формування в кожного учня системи знань з питань основ держави та права, розвиток інтересу до цієї галузі знань і зв'язок права з навколишньою дійсністю; інтересу до її законодавчих та виконавчих органів; прищеплення навичок правосвідомої поведінки; формування потреб та вмінь активно захищати в установленому законом порядку свої права та законні інтереси інших осіб, тому в школі розроблена програма правового виховання, до якої включені такі заходи:
1. Проведення місячника, тижня права;
2. Засідання ради профілактики правопорушень;
3. Зустрічі з працівниками правоохоронних органів, орагнів юстиції;
4.Проведення годин спілкування, лекцій, бесід, консультації з правової тематики;
5. Робота з громадськими організаціями.
6. Педвсеобуч, консультації для батьків.
У межах правового виховання в школі постійно працює центр профілактики правопорушень серед учнів, на засіданнях якого розглядаються питання порушення учнями правил поведінки, проводиться систематична робота з учнями різних категорій (з малозабезпечених, неблагополучних, багатодітних сімей.) Реалізуючи комплексну програму профілактики злочинності і дитячої бездоглядності, колектив школи працює над створенням таких умов, де кожна дитина буде почувати себе комфортно і зможе реалізувати свої здібності. Кожного року оновлюються банки даних учнів, які потребують підвищеної педагогічної уваги, схильних до правопорушень, бродяжництва. Соціально-педагогічна служба школи систематично проводить профілактичні рейди до кризових сімей. До проведення таких рейдів залучається шкільне самоврядування та батьківська громадськість. Попередженню правопорушень, злочинів сприяє залучення учнів школи до гуртків, клубів, спортивних секцій, змістовне проведення дозвілля. Проведений аналіз свідчить, що 62% учнів відвідують в позаурочний час гуртки, клуби, спортивні секції, як у школі, так і поза її межами. Учні, схильні до правопорушень, залучаються до заходів, які проводяться в школі, а також міських заходів.
Правова освіта у школі здійснюється згідно з чинними нормативно-правовими актами України:
Закони України:
1. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (зі змінами на 20.11.2012 р.).2. Закон України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999р. № 651-ХІV (зі змінами на 16.10.2012 р.).3. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, №2402- ІІІ (зі змінами на 06.11.2012 р.).4. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.1998 року № 281-ХІV (зі змінами на 06.01.2011 р.).5. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 №2789-ІІІ (зі змінами на 06.11.2012 р.).6. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 №2812-ХІІ (зі змінами на 16.10.2012 р.).7. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 №2109-ІІІ (зі змінами на 16.10.2012 р.).8. Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 р. № 21/95-ВР (зі змінами на 06.11.2012р.).9. Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 № 5029-VІ (зі змінами на 06.11.2012р.).
Укази Президента України:
1. «Про затвердження Національної доктрини розвитку освіти» від 17.04.2002 р. № 347/2002.2. «Про національну програму правової освіти населення» від 18.10.2001р. № 992/2001.3. «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15.03.2002 р. № 258/2002.4. «Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей» від 12.11.1999 р. № 1460/99.5. «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей» від 20.12.2000 р. № 1396/2000.6. «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності» від 28.01.2000 року №113/20007. «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 16.12.2011 р. № 1163/2011.8. «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей» від 11.06.2005 року №1086/20059. «Про Національну програму «Діти України» від 18.01.1996 р. № 63/96.10. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями» від 23.06.2001 р. №467/2001.11. «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей» від 04.05.2007 р. № 376/2007.
Постанови Кабінету Міністрів України:
1. «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства» від 03.08.2000 р. № 1200 (зі змінами на 31.05.2012 р.).2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про програму «Українська родина» від 14.03.2001 р. № 243.3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про програму «Українська родина» від 14.03.2001 р. № 243.4. «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від 27 серпня 2010 року № 7785. «Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми» від 25.09.1999 р. № 1768.6. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року» від 30.11.2011 р. № 1209-р.7. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року» від 29.09.2010 р. № 1911-р.8.«Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» від 12.10.2011 № 1039-р9. Проект Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Української державності.10. Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 17.09.1999 р. № 1063-ХІV.
Листи та Накази Міністерства Освіти і Науки України:
1. Наказ Міністерства Освіти і Науки, Молоді та Спорту України «Про заходи щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 11.01.2012 № 12.2. Наказ Міністерства Освіти і Науки України «Щодо профілактики злочинності і правопорушень серед дітей, захисту їх прав наа освіту» від 29.10.2010 № 1023.3. Наказ Міністерства Освіти і Науки України «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми» від 01.02.2010 № 59.4. Лист Міністерства Освіти і Науки, Молоді та Спорту України «Щодо посилення профілактичної роботи у навчальних закладах та організації змістовного дозвілля дітей та учнівської молоді» від 20.01.2012 № 1/9-43.5. Лист Міністерства Освіти і Науки, Молоді та Спорту України «Щодо посилення боротьби проти розповсюдження та вживання психоактивних речовин» від 11.04.2011 №1/9-259.6. Лист Міністерства Освіти і Науки України «Про рекомендації Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення» від 19.11.2010 № 1/9-838.7. Лист Міністерства Освіти і Науки, Молоді та Спорту України «Щодо виховання сучасного громадянина в полікультурному середовищі засобами позакласної роботи» від 27.07.2012 № 1/9-530.8. Лист Міністерства Освіти і Науки, Молоді та Спорту України «Щодо методичних рекомендацій із громадянської освіти та виховання» від 09.08.2012 № 1/9-557.9. Наказ Міністерства Освіти і Науки України «Про впровадження принципів гендерної рівності в освіті» від 10.09.2009 № 839.10. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Щодо інформації МВС про стан правопорушень у дитячому середовищі» від 26.01.2012 № 1/9-5811. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (зі змінами на 06.11.2012 р.).
Нормативно-правові та методичні документи:
1. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року.2. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року.3. Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року.4. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в Організації Об’єднаних Націй в м. Нью-Йорку 30 вересня 1990 року.5. Конституція (Основний Закон) України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року.6. Додаток № 4 до рішення Колегії МОН від 17.08.2000 «Рекомендації щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України» (Освіта Україні. – 2000. -№ 33 (16 серпня)).7. Рекомендації щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальноосвітньої середньої освіти, Міністерство освіти і науки України від 14.08.2008 року № 1/9-520.8. Про затвердження «Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти». Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.09.2000 року № 434.9. Про затвердження «Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» наказ Міністерства освіти і науки України від 31.10.2011 року № 1243.
ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДИТИНИ
Стаття 155 Сімейного кодексу України
Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.Батьки зобов'язані поважати дитину.Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей –тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 166 Кримінального Кодексу України
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 150 Кримінального Кодексу України
Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку -карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 1178 Цивільного кодексу України
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
